Поради практичного психолога
Практичний психолог: Голуб Аліна Валеріївна
Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.
Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.
Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.
Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.
ВИОКРЕМЛЮЮТЬ ТАКІ СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ:
- Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;
- Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
- Важкий (триває від 2 місяців і більше) – паталогічна адаптація.
Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.
Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.
ЩОБ ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ НЕ ЗАТЯГУВАВСЯ, НЕОБХІДНО:
- Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
- Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
- У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
- Наблизити домашній режим до садкового;
- Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
- Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та в дитсадку.
Як підтримати та заспокоїти дитину під час воєнних дій:
Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.
Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.
Діти 7-10 років: можуть відчуватипровину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе “рятувальником”, “зацикленість” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).
Діти 11-13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки.
Діти 14-18 років: проявляють небезпечну поведінку, можливі спроби самогубства, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями.
Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички. Це абсолютно нормально, й у цій ситуації батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити “завдання виживання” – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням, а дещо повернеться саме собою.

ТЕЛЕФОНИ ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ
та відповідальних служб та органів
49705 - Центр психологічної служби Відділу освіти
0636794307 - Чергова частина ВП № 1 Бучанського районного відділення Національної поліції
48312 - Сектор служби в справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб БМР
48307 - Сектор соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю Центру соціальних служб БМР
0800 500 225
116 111 - Безкоштовна гаряча лінія з захисту прав дитини
@kiberpes_bot- Інтерактивний бот у Telegram і Viber
Tellme.com.ua- Безкоштовна анонімна психологічна підтримка 24/7
« Гаряча кнопка» на сайті ЗЗСО – посилання на http://old.la-strada.org.ua/
Булінг в ЗДО — міф чи реальність?
Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Проблеми жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється найпильніша увага. Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільному закладі окремі діти. Дуже рідко група дітей, ще рідше, коли залучається весь дитячий сад. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.
Хто провокує булінг в дитсадку
Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
Педагог або помічник вихователя:
- зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;
- ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
- глузує із зовнішнього вигляду дитини;
- образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
- проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.
Батьки або члени сім’ї:
- б'ють та ображають дитину вдома;
- принижують дитину у присутності інших дітей;
- проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
- ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
Вдома:
- не хоче одягатися вранці;
- шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
- просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;
- плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі;
- грає наодинці.
В дитячому садку:
- не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
- усамітнюється при будь-якій нагоді;
- часто губить свої іграшки або речі;
- бруднить чи псує одяг;
- грає поламаними іграшками;
- відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;
- не має друзів у групі.
Що робити батькам
- У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
- Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
- Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
- Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
- Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися довго у ДНЗ тощо).
- Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю чи помічнику вихователя.
- Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.
- Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до адміністрації.
- Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.
- Обов’язково рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
- Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
- Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Пам'ятайте!!!:
Дитина, що стала учасником цькування (нападник, спостерігач або жертва), яку б позицію вона не дотримувалась при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом.
Проєкти, які створювала Світлана Ройз під час війни із різними командами.
Всі вони зроблені з турботою про дітей та дорослих. Всі дуже прості по формі. Всі можна використовувати дома, в школах та садочках, в роботі психолога. В будь-який час. Всі вони створювались, щоб впоратись із навантаженнями стресом, щоб додати стійкості в наших випробуваннях, відновити близькість. Всі проекти вільному доступі.
![]()
1. «Стресостійке дитинознавство» - практикум для дорослих. (Брошура з інформацією по різним темам, ігри) (макет AlexanderKoreshkov) https://drive.google.com/.../1AD4PKDvH.../view...
.
![]()
2. Стійкість для стійких – наш з HalynaTytyshанімаційний проект, 20 відео з тілесними практиками https://bit.ly/3I3dk3r
![]()
3. Крокуй до укриття - пісня - руханка - для зняття напруги у дітей під час повітряної тривоги (з ТНМК , Олександр Корешков)
![]()
4. Практикуми стійкості та відновлення - прості тілесні вправи для дітей та дорослих - 64 відео - кожне по 15 хвилин. (ГО "Смарт освіта" , UNICEFUkraine )
Всі відео практикумів тут:
Також тут:
![]()
5. Дихальні картки - дихальні вправи для дітей для вгамування тривоги (із ГО Смарт Освіта, UnicefUkraine) https://www.facebook.com/171923206205552/posts/5708204639244020/
Опис
![]()
6. Картки сили - практикум для дітей (картки з зображенням тварин, природних явищ, різних об'єктів із пропозицією тілесних вправ, метафор сили, ігр) із ГО Смарт Освіта та UnicefUkrainehttps://www.facebook.com/171923206205552/posts/5508937402504079/
![]()
7. Твоя сила - практикум для дітей від 8-16 років. Збірка із 22 практик. Із ГО Смарт Освіта та UnicefUkraine
![]()
8. Онлайн курс для освітян - повітряна тривога ,там є багато алгоритмів і практичних знань (із Фонд Східна Європа ) https://www.facebook.com/100000708430176/posts/5884458454921044/
![]()
9. Онлайн курс для батьків "Як підтримати дитину під час війни". (Із Фонд Східна Європа )
https://courses.zrozumilo.in.ua/.../course-v1:eef.../about
![]()
10. Обійманці - практикум близькості (для відновлення контакту, повернення до тілесності), . (Із ГО Смарт Освіта) Завантажити 12 карток і розгорток можна тут: https://bit.ly/3VbNZqR
Стикерпаки з обійманцями для месенжерів
Viber: https://bit.ly/3jgJFJu
Телеграм: https://bit.ly/3BPvhhR
![]()
11. Ігри в темряві - 40 ігр, в які можна грати з дітьми, коли темно https://www.unicef.org/ukraine/stories/games-in-the-dark...
![]()
12. Книга "Хто живе у Мами в серці" - практикум близькості - в електронному вигляді , відкритому доступі.
https://www.facebook.com/100000708430176/posts/5471868326180061/
![]()
13. Ілюстрована методичка для дітей - як говорити про різні надзвичайні ситуації https://bit.ly/миготові-продітей (Валерій Пекар , вдячні McCANN)
![]()
14. Ресурсна скриня - особливо важливо (із ГО Смарт Освіта) набір різних інструментів для усвідомлення, опрацювання емоцій https://resursna-skrynia.nus.org.ua/resursna-skrinya/
+ Ресурсний календар 52 практиками- є в скрині
![]()
15. Як допомогти собі в темряві (з YASNO ) https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=6286765511357001&id=100000708430176
![]()
16. Карткова гра для дітей та дорослих. "Скажи мені. Сила запитань". Для відновлення близькості, стабілізації. Із ГО Смарт Освіта, Фонд Східна Європа
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=6351897178177167&id=100000708430176
@ Світлана Ройз






















