Адаптація до ДНЗ

Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

ВИОКРЕМЛЮЮТЬ ТАКІ СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ:

·        

Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

·        

Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

·        

Важкий (триває від 2 місяців і більше) – паталогічна адаптація.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

ЩОБ ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ НЕ ЗАТЯГУВАВСЯ, НЕОБХІДНО:

·        

Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

·        

Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

·        

У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;

·        

Наблизити домашній режим до садкового;

·        

Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

·        

Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та в дитсадку.

ТЕЛЕФОНИ ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ

та відповідальних служб та органів

                                                   

 49705  -  Центр психологічної служби Відділу освіти

 0636794307  -  Чергова частина ВП № 1 Бучанського районного відділення     Національної поліції

 48312  -  Сектор служби в справах дітей та сім'ї  Центру соціальних  служб БМР

 48307  -   Сектор соціальної роботи з сім'ями,  дітьми та молоддю  Центру  соціальних служб БМР

 0800 500 225

 116 111 - Безкоштовна гаряча лінія з захисту прав дитини

  @kiberpes_bot- Інтерактивний бот у Telegram і Viber

   Tellme.com.ua- Безкоштовна анонімна психологічна підтримка 24/7

 « Гаряча кнопка» на сайті ЗЗСО – посилання на  http://old.la-strada.org.ua/

 

  

Булінг в ЗДО — міф чи реальність?

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Проблеми жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється найпильніша увага. Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільному закладі окремі діти. Дуже рідко група дітей, ще рідше, коли залучається весь дитячий сад. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.

Хто провокує булінг в дитсадку

 Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

Педагог або помічник вихователя:

·                    

зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

·                    

ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

·                    

глузує із зовнішнього вигляду дитини;

·                    

образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

·                    

проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

Батьки або члени сім’ї: 

·                    

б'ють та ображають дитину вдома;

·                    

принижують дитину у присутності інших дітей;

·                    

проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

·                    

ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: 

Вдома:

·                    

не хоче одягатися вранці;

·                    

шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

·                    

просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

·                    

плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі;

·                    

грає наодинці.

В дитячому садку:

·                    

не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

·                    

усамітнюється при будь-якій нагоді;

·                    

часто губить свої іграшки або речі;

·                    

бруднить чи псує одяг;

·                    

грає поламаними іграшками;

·                    

відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

·                    

не має друзів у групі.

 Що робити батькам

·                    

У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

·                    

Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

·                    

Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

·                    

Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

·                    

Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися довго у ДНЗ тощо).

·                    

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю чи помічнику вихователя.

·                    

Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.

·                    

Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до адміністрації.

·                    

Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.

·                    

Обов’язково рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.

·                    

Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

·                    

Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

 

Пам'ятайте!!!:

 

 

Дитина, що стала  учасником цькування (нападник, спостерігач або жертва), яку б позицію вона  не дотримувалась  при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом.