Адаптація до ДНЗ
Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.
Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.
Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.
Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.
ВИОКРЕМЛЮЮТЬ ТАКІ СТУПЕНІ АДАПТАЦІЇ:
·
Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;
·
Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;
·
Важкий (триває від 2 місяців і більше) – паталогічна адаптація.
Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.
Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.
Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.
Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.
ЩОБ ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ НЕ ЗАТЯГУВАВСЯ, НЕОБХІДНО:
·
Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;
·
Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;
·
У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;
·
Наблизити домашній режим до садкового;
·
Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;
·
Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).
Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та в дитсадку.
ТЕЛЕФОНИ ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ
та відповідальних служб та органів
49705 - Центр психологічної служби Відділу освіти
0636794307 - Чергова частина ВП № 1 Бучанського районного відділення Національної поліції
48312 - Сектор служби в справах дітей та сім'ї Центру соціальних служб БМР
48307 - Сектор соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю Центру соціальних служб БМР
0800 500 225
116 111 - Безкоштовна гаряча лінія з захисту прав дитини
@kiberpes_bot- Інтерактивний бот у Telegram і Viber
Tellme.com.ua- Безкоштовна анонімна психологічна підтримка 24/7
« Гаряча кнопка» на сайті ЗЗСО – посилання на http://old.la-strada.org.ua/
Булінг в ЗДО — міф чи реальність?
Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.
Проблеми жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється найпильніша увага. Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільному закладі окремі діти. Дуже рідко група дітей, ще рідше, коли залучається весь дитячий сад. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.
Хто провокує булінг в дитсадку
Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
Педагог або помічник вихователя:
·
зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;
·
ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
·
глузує із зовнішнього вигляду дитини;
·
образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
·
проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.
Батьки або члени сім’ї:
·
б'ють та ображають дитину вдома;
·
принижують дитину у присутності інших дітей;
·
проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
·
ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
Вдома:
·
не хоче одягатися вранці;
·
шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
·
просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;
·
плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі;
·
грає наодинці.
В дитячому садку:
·
не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
·
усамітнюється при будь-якій нагоді;
·
часто губить свої іграшки або речі;
·
бруднить чи псує одяг;
·
грає поламаними іграшками;
·
відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;
·
не має друзів у групі.
Що робити батькам
·
У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
·
Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
·
Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
·
Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
·
Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися довго у ДНЗ тощо).
·
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю чи помічнику вихователя.
·
Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.
·
Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до адміністрації.
·
Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.
·
Обов’язково рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
·
Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
·
Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Пам'ятайте!!!:
Дитина, що стала учасником цькування (нападник, спостерігач або жертва), яку б позицію вона не дотримувалась при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом.